"Помилуй, Боже, нас і Україну"

У ці зимові дні, коли по українській землі витає дух Різдва, коли маленький новонароджений Ісусик простягає свої рученята до кожної людини і будить у її серці любов і радість, потребує відчуття захищеності від усякого зла, у Щирецькій ЗОШ № 2 І-ІІІ ст. відбулася зустріч з цікавою неординарною особистістю, колишньою вчителькою нашої школи Надією Юріївною Умриш. Доля занесла Надію на схід України, у Маріуполь, ще у 2007 році. І з цього часу, коли трішки підріс її син і пішов у садочок, влаштувавшись туди ж на роботу, вона почала "будувати Україну в Україні". Спочатку вчила діток української мови і розповідала їм народні казки, проводила дитячі свята рідною мовою. Це було дуже нелегко.
    І в час, коли на сході України розгорнулися бойові дії, вона знайшла однодумців, співпрацює з патріотично налаштованими маріупольськими українцями. Незважаючи ні на що, їх таки стає щороку більше.
   Але зустріч, на яку прийшли усі працівники школи: і педагоги, і учні теперішні й колишні, і техпрацівники, і багато знайомих з Надією людей була особливою.
  Надія Юріївна презентувала нам свою поетичну збірку "Прозріння". На початку презентації Ольга Іванівна Вакуленко, також учитель і поетеса, прочитала вірш Ліни Костенко "Доля". Слова з цієї поезії - "У мене претензій нема до Долі, моєї обраниці" - стали епіграфом зустрічі.
Півтори години у залі Щирецького Народного дому звучала поезія патріотична, від якої напружувалися нерви ( розділи "Молюсь за тебе Україно...", " Пошли нам, Господи, прозріння!..", "Розмова з поетами"), та інтимна ("Чарівлива весна", "Міражі щастя", "Чому не можу вас я відпустити?..").
   Вірші Надії Умриш неодноразово звучали уже і на шкільних, і на загальноселищних патріотичних заходах.
 

Слова, сказані Н. Умриш, "...Україна - єдина, і ніхто не в силі поділити її. Якщо ми, її народ, зрозуміємо свою відповідальність перед нею, перед самим собою, своїми прадідами та дітьми, внуками..." як  і слова поезії "До співвітчизників " -

... Чому сивіли вдови від розпуки?

Що ти зробив, коли лилася кров?!..

глибоко западають у душу і спонукають до роздумів, до дії, посилюють віру:"...прийде іще той час, коли байдужий врешті схаменеться, Сліпі прозріють і не раз Героям славним УКраїна посміхнеться!", "...лиш в заповідях Божих - наше щастя... Лиш в серці б Бога мати... й зберегти б...", "Схилімось в покаянні і просімо: Помилуй, Боже, нас у Україну!".

   Завершилася зустріч  словами подяки, обіймами, сльозами радості, спільною світлиною на згадку.

Г.В.Доскоч, педагог-організатор