Сльози  Божої Матері

Матінко Божа – усі ідуть до тебе на прощу. Вислухай і мою сповідь. Все своє життя я несла страшний тягар, здавалось, полопають жили, але кожен раз, підставляючи оголену душу свою, я знала, що вистою, що відстою своє право на щастя. Допоможи мені і всім людям стати рабами Божими, а не земних диктаторів рабами. Амінь.

                                                                                                   Улас Самчук «Марія»

День пам’яті жертв Голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.

Упродовж десятиліть Голодомор в радянській Україні замовчувався. Дослідження  цієї трагедії розпочалося лише наприкінці 80-х років минулого століття. На сьогоднішній день  в Україні Голодомор 1932-1933 років розцінюється як акт геноциду українського народу, здійснений урядом СРСР шляхом організації штучного масового голоду, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української РСР.  У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом,  і  7 грудня 2016 року українські парламентарі закликали й інші держави визнати.

 Цього дня передбачені жалобні заходи  на всій  території України : проведення тематичних наукових, інформаційних та культурно-мистецьких заходів, виставок, презентацій документів, фото- і відеоматеріалів. У Щирецькому Народному домі було продемонстровано художній фільм « Гіркі жнива», присвячений цим трагічним сторінкам історії.

О 16.00 в кожній домівці й установі українці запалили свічки пам’яті та приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання.

У понеділок класні керівники 6 –х класів  Щирецької ЗОШ №2 І – ІІІ ступенів Даць О.С. і Сениш Л.Р. провели вечір – реквієм до річниці Голодомору « Сльози Божої Матері». Разом з учнями  згадали у  молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час  Голодомору. На завершення вечора запалили свічки в знак пам’яті і скорботи за тими, хто пішов із життя.

Засвіти свічу, засвіти!

Хай здригнуться від правди світи.

Хай дізнається вся Земля:

Панахиду Вкраїна справля…

18 листопада 2017 року нашому краянину, людині, яка була для усіх прикладом людяності, порядності, авторитету, лікарю, ім’я якого було візитною карткою усієї медицини району, Петру Михайловичу Адермаху виповнилося б 85 років. А 25 жовтня минуло 15 років, як його вже нема серед нас. Він не дожив до свого 70-річчя всього три тижні. 23 грудня 2003 року вулицю Шкільну у Щирці перейменовано на вулицю П. Адермаха.

17 листопада у Щирецькій ЗОШ №2 І-ІІІ ст., яка знаходиться на вул. П. Адермаха 22, відбувся вечір пам’яті цієї неординарної людини.

Народився Петро Михайлович у селі Підсадки біля Поршни. Виріс в атмосфері любові до всього українського, гаслом усієї родини були слова «Бог і Україна». Співаючи дитиною разом з батьками у церковному хорі, мріяв стати священиком. Але доля розпорядилася по-іншому. У семирічному віці захворів на остеомієліт, у нього почала псуватися кістка. Багато часу вимушений був перебувати у лікарні, де став уже «своїм». Жартуючи, професор Середницький напророчив хлопцеві: «З тебе буде добрий лікар!» Вчився самотужки, екстерном здавав екзамени і у 1955 році закінчив Львівську школу №34 з хорошим атестатом, вступив у Львівський медичний інститут. За нього раділа уся родина, а особливо мама, материнське серце якої не раз стискалося від болю за сина, який стрибав на милицях. У 1961 році став лікарем-педіатром, а у 1971 році перекваліфікувався за потребою часу на лікаря-отоларинголога. Працював спочатку у Турці, Дашаві, Стрию, Самборі, Пустомитівській поліклініці, а згодом у Щирці. Сюди ще довго приїжджали люди із Турківщини і Самбірщини до лікаря Адермаха за кваліфікованою допомогою. Тут, у Щирці, жив і працював до останнього свого дня, а поховати заповів себе біля батьків.

У Щирці живе сім’я сина Петра Михайловича, у Наварії – дружина Богдана Іванівна зі сім’єю дочки.

Живучи у бурхливий час, Петро Михайлович Адермах був активним учасником усіх політичних подій нашої області, району, селища; обирався депутатом районної і селищної рад. Був активним організатором і учасником Товариства української мови ім.Т.Шевченка в районі  і в селищі, а з 1996 року був обраний незмінним головою осередку «Просвіта» ім.Т.Шевченка у Щирці. Дуже любив співати і був старостою Народного хору «Черемшина». На вечорі пам’яті у виконанні вчителів школи Даць О.С., Сениш Л.Р та Книша П.М. прозвучали улюблені пісні Петра Адермаха.

11 жовтня 2009 року у Щирці відкрито Музей пам’яті жертв сталінських репресій – це здійснилася мрія Петра Михайловича. Про події, які відбувалися на теперішній території музею, лікар Адермах написав вірш-баладу «Розповідь трактора», який прочитав учень 10-го класу Лев Андрій. У виконанні учениці 10 класу Голови Юлії прозвучав вірш  П. Адермаха «На роковини Шевченка». Кіндій Ірина та Кушнір Марія (учениці 9-Б класу) прочитали вірш Романа Мазія, присвячений П.М. Адермаху, «Злет», Гнат Марта та Костецька Уляна – «Пам’яті просвітянина» Зиновія Гаєцького, пані Мирослави Грундас «На похороні Петра Михайловича»  - Кузів Богдан (учень 9-А класу).

Запрошені на вечір пам’яті гості: Гаєцький З.І., голова районного осередку «Просвіта» ім. Т.Шевченка, Кулинич Н.М. та Пасіцька М.С., голова та секретар Щирецького осередку «Просвіта» ім. Т.Шевченка, Адермах І.А., лікар-педіатр, невістка Адермаха П.М., Пижик Г.М., директор школи та колишня сусідка - поділилися спогадами про цю незвичайну людину, друга, свекра.

На завершення вечора у виконанні вокальної групи учнів 8-го та 5-А класів, учнів школи, вчителів та гостей прозвучала пісня-гімн «Червона калина»,  як данина світлій пам’яті Петра Михайловича Адермаха.

Педагог-організатор Щирецької ЗОШ №2 І-ІІІст. Доскоч Г.В. 

Обласний турнір юних фізиків ім. А.В. Бородчука

11 листопада 2017 року відбувся обласний етап XXVI Всеукраїнського турніру юних фізиків.

Всеукраїнський турнір юних фізиків (ВТЮФ) — командне творче змагання школярів, яке полягає у розв’язанні дослідницьких задач та захисті своїх розв’язків у науковій полеміці. Кожного навчального року оргкомітет публікує список з 17 дослідницьких фізичних задач. Команди школярів мають кілька місяців на розв’язок цих задач, після чого приїжджають на турнір і представляють свої розв’язки у форматі фізбоїв.

Що таке Турнір юних фізиків? Це дух лицарства! Це чесний інтелектуальний поєдинок! Це драйв наукового змагання! Це вируючі фізичні пристрасті! Це унікальне явище, відчувши тяжіння якого одного разу, стаєш його затятим прихильником назавжди! Саме Його Величність Турнір пробуджує тягу до наукового пізнання, зміцнює дух, формує уміння вести дискусії, компетентно і грамотно відстоювати свою точку зору, прагнути до інтелектуальної переваги і наукових перемог. Це кузня інтелектуалів і молодих вчених, місія яких - здійснювати відкриття, досягати нових висот розвитку, змінювати світ на краще!

Команда учнів Пустомитівського району виборола ІІ місце у складі :

Щербея Антона, учня 11 класу Старосільської ЗОШ I-III ст.;

Матущака Тараса, учня 11 класу Старосільської ЗОШ I-III ст.;

Литвишко Зоряни, учениці 11 класу Щирецької ЗОШ №2 I-III ст;

Шуварик Василини, учениці 11 класу Щирецької ЗОШ №2 I-III ст;

Попеску Ганни, учениці 11 класу Щирецької ЗОШ №2 I-III ст.

Команду підготували до турніру: Чобіт Олег Миколайович, учитель фізики Старосільської ЗОШ I-III ст та Войцеховська-Штаблава Анна Мар’янівна, учитель фізики Щирецької ЗОШ №2 I-III ст.

Учитель фізики Щирецької ЗОШ №2 I-III ст.

Войцеховська-Штаблава А. М.

                    День  української  писемності  та мови 

                     у Щирецькій ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів

09.11.2017 р. у Щирецькій ЗОШ №2 І-ІІI ступенів учні та учителі взяли участь  у написанні Всеукраїнського радіо диктанту національної єдності. Також учителі словесногсті  мали змогу вкотре наголосити на актуальності рідної мови у різних сферах функціонування суспільства. Афтанас Д.А. організувала проведення лінгвістичної вікторини «Мова – духовне багатство народу», учасники якої змагались за звання кращого «Юного мовознавця». Призерів відзначили пам’ятними сувенірами. Шилич М.В. продемонструвала матеріали презентаційного характеру для учнів школи. Тематика продемонстрованих документальних зразків та уривків художніх фільмів дозволила учням усвідомити велич та значимість рідного слова. Кузь І.І. разом із учнями 5-х класів позмагались між собою у знанні правописних норм рідної мови, а десятикласники спробували свої сили у розважальному конкурсі «Віршотворець».